Аліменти чи нерухомість: як закон дозволяє врегулювати утримання дитини

Дитинство – це час, протягом якого особа потребує постійної уваги, турботи й матеріальної підтримки. Закон покладає на батьків обов’язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а в окремих випадках і до 23 років, якщо вони продовжують навчання.

Для тих, хто намагається уникнути виконання цього обов’язку, передбачені примусові механізми впливу:

• блокування банківських рахунків;
• арешт майна;
• обмеження прав;
• цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Водночас закон також допускає альтернативний шлях вирішення питання участі у фінансовому забезпеченні дитини.

За згодою органу опіки та піклування батьки можуть укласти договір про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею дитині права власності на нерухоме майно (квартиру, житловий будинок, земельну ділянку тощо). Така домовленість обов’язково посвідчується нотаріально.

Нерухомість може бути оформлена безпосередньо на дитину або ж у спільну часткову власність із тим із батьків, з ким вона проживає. Якщо дитині виповнилося 14 років, вона особисто бере участь у підписанні договору. Після укладення угоди саме той із батьків, хто залишається з дитиною, бере на себе обов’язок її подальшого утримання.

Варто пам’ятати, що передача майна звільняє іншого з батьків лише від регулярних аліментних платежів. Обов’язок брати участь у додаткових витратах, наприклад, на лікування, розвиток чи навчання дитини – зберігається.

Крім того, на майно, одержане за договором не може бути звернене стягнення, а відчужувати його можна, якщо дитина є неповнолітньою, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції