Центр надання адміністративних послуг

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами виступили 100 держав. Україна приєдналася до Резолюції у 2012 році. Дата

27 січня обрана невипадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті “Аушвіц-Біркенау”.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які фашисти вважали загрозою або неповноцінними. Процес цей розпочався в Німеччині

і з часом поширився по всій окупованій гітлерівцями Європі: нацисти створили

в захоплених ними країнах розгалужену мережу концтаборів. Загалом перший концтабір за часів правління Гітлера з’явився в Дахау, неподалік Мюнхена,

у березні 1933 року. Потім були відкриті “Треблінка”, “Освенцим”, “Вестерборк” та інші. Умови перебування там були жахливими. Наприклад, у “Треблінці” майже не було ніякої інфраструктури, крім газових камер та житлових приміщень для підрозділів СС.

Трагедія Голокосту є невід’ємною частиною національної історії та пам’яті України. Саме на українській землі нацистами та їхніми поплічниками було забрано життя у понад 1,5 млн українських євреїв. Ще задовго до того, як нацисти застосували диявольську технологію убивства у газових камерах Аушвіцу, у серпні 1941 р. поблизу Кам’янця-Подільського були убиті понад

23 тис. людей.

За місяць, наприкінці вересня у Бабиному Яру нацисти позбавили життя майже 34 тис. євреїв-киян, а сама назва до того невідомої околиці української столиці перетворилась на жахливий символ Катастрофи. Ботанічний сад

у Дніпрі, Порохові склади в Одесі, Сосонки біля Рівного, Богданівка та Доманівка на Миколаївщині, Дробицький Яр у Харкові, соляні шахти в Бахмуті, Березовий рів на Чернігівщин. В Україні немає міста, в якому б не було власного “Бабиного Яру”.

Під час збройної агресії рф проти України ми стали свідками теж кривавих подій, коли рашисти безжально винищують мирних українців. Вони вважають, що бути українцем – найтяжча провина, любити свою землю – бути ворогом міфічного “руського міра”. Тому і з’явилися у нас новітні Бабині Яри – Буча, Ірпінь, Бородянка, Ізюм, Маріуполь.

Втім, українці не стануть на коліна! Україна переможе!

Матеріал підготовлений: Головним управлінням психологічної підтримки персоналу ЗС України разом з Науково-дослідним центром гуманітарних проблем ЗС України

Центр психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України