Припинення права власності на знищене житло без участі іншого співвласника: які перспективи в суді?

Отримувач житлового сертифіката не може використати його для придбання нової оселі, позаяк один із співвласників не може надати згоду на припинення права власності на знищене майно. Скажімо, він перебуває за кордоном, на ТОТ, втратив документи чи з інших причин не має змоги вчинити необхідні для державної реєстрації дії.

Ситуації, коли реалізація права на компенсацію одного співвласника фактично ставиться в залежність від волевиявлення іншого, на практиці, на жаль, досить поширені. Причому йдеться про процедурні перешкоди для співвласників зруйнованої житлової нерухомості не тільки у частині використання отриманого сертифіката, а й у контексті доступу до компенсації. Як відомо, у випадках, коли житло перебуває у спільній власності кількох осіб, технічний функціонал Дії передбачає наявність у ДРРП інформації щодо всіх співвласників такого об’єкта.

За відсутності порозуміння між співвласниками єдиним ефективним механізмом захисту прав залишається звернення до суду. Втім, наразі судова практика у спорах цієї категорії тільки формується і поки є фрагментарною та важко прогнозованою. Суди по-різному оцінюють як саму можливість припинення права власності на знищений об’єкт за відсутності згоди всіх співвласників, так і належність обраного способу судового захисту. Тож учасники таких спорів не можуть з достатнім рівнем впевненості прогнозувати результат розгляду справи.

Щоправда, є й справи з позитивним для позивачів результатом. 

Стисла фабула

Дві позивачки звернулися до суду з вимогою припинити право власності відповідачки на 1/3 частку квартири, яка була знищена внаслідок бойових дій, «на їхню користь». Квартира перебувала у спільній частковій власності трьох співвласників, які успадкували її після смерті матері.

Унаслідок збройної агресії рф квартира була повністю зруйнована, що підтверджувалося актами комісійного обстеження, актом про пожежу та висновком про знищення майна.

Позивачі отримали житлові сертифікати за програмою «єВідновлення», однак не могли реалізувати їх без участі третьої співвласниці, яка проживає в тимчасово окупованому Криму та не має можливості прибути на підконтрольну Україні територію для проведення процедури припинення права власності.

За твердженням позивачів, третя співвласниця «не заперечує про припинення права власності», але не може підтвердити це особисто через неможливість прибути до українського нотаріуса.

Правова позиція суду

Частка відповідачки у спірній квартирі порівняно із часткою позивачок є незначною, спірна квартира є неподільною річчю, такою, яку неможливо поділити в натурі без втрати її цільового призначення, спільне володіння та користування майном для сторін є неможливим. Окрім того, відповідачка та її діти мають інше житло, а отже припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки та членів її сім`ї.

Водночас суд врахував той факт, що з моменту набуття права власності на 1/3 частини спірної квартири відповідачка жодних витрат на утримання квартири у придатному до використання стані не несла, а також доводи позивачів про те, що вона відмовилась отримати компенсацію за свою частку у спільному майні.

Враховуючи, що спірна квартира знищена, що підтверджується належними доказами, перебування відповідачки на окупованій території перешкоджає іншим співвласникам вирішити питання щодо компенсації та подальшої долі знищеного майна, іншим способом, крім як рішенням суду, позивачі не можуть захистити своє порушене право, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У результаті суд задовольнив позов та припинив право власності відповідачки на 1/3 частку квартири «на користь позивачів».

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області №135163110 від 19.03.2026 року за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135163110

Ольга Оніщук