Центр надання адміністративних послуг

Довіреності, договори купівлі-продажу, заповіти та свідоцтва про право на спадщину — з оформленням таких документів зазвичай асоціюється нотаріальна діяльність. Це не дивно, адже саме легалізація представництва інтересів, офіціалізація операцій з рухомим і нерухомим майном, а також оформлення спадщини є одними з найбільш затребуваних у суспільстві нотаріальних процедур.

5 нотаріальних дій, про які мало хто знає.

Посвідчення факту, що людина є живою

Погодьтеся, звучить досить незвично, однак нотаріус дійсно може офіційно підтвердити, що особа є живою.

Така нотаріальна дія може знадобитися, наприклад, при оформленні спадщини за кордоном або як один із можливих доказів під час вирішення питання про скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Фактично це один із прикладів того, як юридично значущий факт можна офіційно підтвердити без звернення до суду. На відміну від справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де суд досліджує докази та встановлює відповідний факт своїм рішенням, у цьому випадку нотаріус безпосередньо пересвідчується, що людина є живою, та видає відповідне свідоцтво.

Посвідчення факту перебування особи в певному місці

Нотаріус може офіційно підтвердити не лише те, що людина є живою, а й факт її перебування в певному місці. Така нотаріальна дія може знадобитися для судового спору, якщо місцеперебування особи у конкретну дату має доказове значення, або у відносинах з іноземними органами, коли необхідно документально підтвердити перебування особи в Україні або в конкретному населеному пункті.

Важливий нюанс: нотаріус посвідчує факт перебування особи в певному місці на момент його встановлення, а не підтверджує її місцеперебування в минулому. Скажімо, можна сьогодні звернутися до нотаріуса й отримати свідоцтво, що 2 вересня 2026 року конкретна особа перебувала у Києві або іншому населеному пункті.

Посвідчення факту перебування людини в певному місці, як і підтвердження того, що вона є живою, проводиться за усним зверненням як при явці особи до нотаріуса, так і поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса. На підтвердження відповідних фактів видаються спеціальні свідоцтва.

Оформлення афідевіту

Ще одна не надто відома нотаріальна дія — засвідчення справжності підпису на афідевіті. Визначення самого терміна «афідевіт» ви не знайдете у національному законодавстві. Саме поняття походить від латини. За своєю правовою природою афідевіт — це письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів чи подій, які мають юридичне значення.

Найчастіше необхідність оформити афідевіт виникає, коли документ має використовуватися за кордоном. За його допомогою, наприклад, можна заявити про місце проживання, родинні зв’язки, сімейний стан, джерела фінансування чи досвід роботи.

При цьому нотаріус не перевіряє та не підтверджує достовірність викладених в афідевіті фактів. Його завдання — засвідчити, що підпис на документі зроблений саме тією особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Прийняття документів на зберігання

Мало хто знає, але нотаріусу можна не лише принести документи для вчинення певної нотаріальної дії, а й передати їх на зберігання: це окрема нотаріальна дія. В умовах війни питання збереження важливих документів набуло особливого значення. Через бойові дії, вимушений переїзд або пошкодження житла оригінали документів можуть бути втрачені чи знищені. Один зі способів убезпечити їх — передати на зберігання нотаріусу.

Нотаріус приймає документи за описом, який складається у двох примірниках: один залишається у нотаріуса, а другий видається особі. На підтвердження прийняття документів на зберігання нотаріус також видає відповідне свідоцтво.

Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізній шафі або сейфі, опечатаних печаткою нотаріуса.

Звісно, в умовах війни варто враховувати і безпекову ситуацію в конкретному регіоні. У прифронтових населених пунктах, а останнім часом — і у столиці, робота нотаріусів може бути ускладнена через постійні повітряні атаки. Та й саме передання документів на зберігання не гарантує їх захисту від наслідків бойових дій. Тому, якщо мета — убезпечити особливо важливі оригінали, за можливості доцільно звертатися до нотаріуса, який працює у відносно безпечному регіоні.

Прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів

Йдеться не про банківський депозит, на якому можна зберігати заощадження та отримувати відсотки. Депозит нотаріуса має зовсім інше призначення — за певних обставин він дозволяє виконати грошове зобов’язання, навіть якщо передати кошти безпосередньо кредитору неможливо.

Наприклад: людина має сплатити борг, однак кредитор відсутній у місці виконання зобов’язання або ухиляється від прийняття коштів. У такому разі боржник може внести належну кредитору суму в депозит нотаріуса. Після надходження коштів нотаріус повідомляє про це кредитора, який надалі може їх отримати.

Гроші при цьому не передаються нотаріусу «в руки»: вони вносяться через банк або перераховуються безготівково на окремий рахунок нотаріуса. Внесення коштів підтверджується відповідним платіжним документом.

Простими словами, депозит нотаріуса — це своєрідний юридичний «посередник» між боржником і кредитором, який дозволяє виконати зобов’язання, навіть коли зробити це безпосередньо неможливо.

Ольга Оніщук