Відкрита спадкова справа на ТОТ: які правила оформлення іншим нотаріусом

Продовження так званих спадкових справ-«висяків», відкритих на територіях, які є тимчасово окупованими або знаходяться у зоні бойового зіткнення, — це чергове юридичне рівняння з багатьма невідомими.

Універсальної формули для його розв’язання не існує, але є правила, сформовані власною нотаріальною практикою, якими я охоче ділюся

ПРАВИЛО 1 Перевірка актуального статусу спадкової справи: вона дійсно втрачена або ж була передана до державного нотаріального архіву.

Якщо свого часу спадкоємці вже зверталися до нотаріуса для відкриття спадкової справи, а в подальшому територія, на якій нотаріус працював, була юридично віднесена до ТОТ або зони активних бойових дій згідно з відповідним Переліком, затвердженим наказом Мінрозвитку № 376 від 28 лютого 2025 року, — така обставина абсолютно не означає, що спадкова справа точно була втрачена через відсутність доступу до місця її зберігання або ж фізичне знищення.

На практиці трапляються випадки, коли з огляду на погіршення безпекової ситуації у населеному пункті місцеві нотаріуси завчасно евакуйовуються до більш безпечних регіонів України і перевозять власні архіви. У подальшому вони припиняють свою нотаріальну діяльність у попередньому окрузі і передають архів до державного нотаріального архіву.

Тож, моя найперша порада для спадкоємців та нотаріусів — за можливості з’ясуйте, чи дійсно спадкова справа залишилася на ТОТ. Для цього потрібно направити звернення із запитом: чи був архів конкретного нотаріуса переданий до державного нотаріального архіву.

Таке звернення можна направити:

• до відповідного міжрегіонального управління Мін’юсту (вебсайти з контактною інформацією всіх управлінь — за посиланням https://minjust.gov.ua/cat_18219 ):
• до нотаріуса, який завів спадкову справу, якщо після припинення він зареєстрував діяльність у відносно безпечному регіоні України (відповідну інформацію можна знайти у Єдиному реєстрі нотаріусів за цим посиланням https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx ).

Якщо відповідь на запит буде ствердною, то спадкова справа, вочевидь, збережена і в подальшому може бути витребувана, що суттєво спростить подальше оформлення спадщини.

У разі коли архів нотаріуса не було передано до державного архіву — це свідчитиме про фактичне знищення спадкової справи або відсутність доступу до місця її зберігання, а отже має застосовуватися наступне правило.

ПРАВИЛО 2 Провадження у спадковій справі, відкритій на ТОТ, продовжує будь-який нотаріус.

Якщо місцем подання першої заяви є ТОТ, зона активних бойових дій або території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють чи здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, — вчинення нотаріальних та інших дій щодо спадщини здійснюється будь-яким нотаріусом.

Це означає, що спадкоємці мають звернутися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса, який працює у відносно безпечному регіоні України.

Скажімо, якщо спадкоємці раніше мешкали у Покровську, свого часу зверталися до місцевого нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а потім у зв’язку з бойовими діями у місті переїхали до столиці, вони можуть звернутися до будь-якого нотаріуса у Києві.

Знайти найближчого нотаріуса не тільки у столиці, але й в інших містах України можна за допомогою безкоштовного мобільного застосунку «Мій нотаріус» (доступний на App Store та GooglePlay). Це зручний цифровий сервіс, створений Відділення Нотаріальної палати України в місті Києві, який містить актуальні дані та контакти (номери телефонів, email, адреси офісів) понад 6000 нотаріусів України.

Формат пошуку простий і зрозумілий: можна знайти потрібного фахівця за П.І.Б. або ж скористатися інтерактивною мапою населеного пункту й записатися на консультацію до найближчого нотаріуса.

Детальна інформація про цей застосунок тут https://miinotarius.app/

Принагідно хочу спростувати один популярний суспільний міф: мовляв, подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину можна тільки протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця. Це неправда!! Якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку з моменту смерті спадкодавця звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, наступний візит до нотаріуса для офіціалізації статусу законного спадкоємця — власника майна померлої особи може відбутися будь-коли: за пів року, рік, два чи навіть п’ять років.

Простими словами, якщо спадкова справа була відкрита ще у 2022 році, в подальшому відповідна територія була окупована, а спадкоємець не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину (або ж отримав свідоцтво на частину майна померлої особи, наприклад, тільки на нерухомість, а інформацію щодо коштів на банківському рахунку спадкодавця дізнався тільки згодом), це не означає, що станом на сьогодні він пропустив строки для оформлення спадщини.

Детальніше про це — у наступному правилі

ПРАВИЛО 3 Наявність документів і верифікованих даних з реєстрів — «ключ» до видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Приймаючи заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину в межах відкритої спадкової справи на ТОТ, нотаріус не завжди отримує, як дехто вважає, «кота в мішку».

Водночас розумію справедливі занепокоєння колег щодо таких спадкових справ-«висяків», адже дані Спадкового реєстру у цьому випадку для іншого нотаріуса можуть бути максимально неінформативними.

Для загалу поясню: з відомостями Спадкового реєстру без наявності «паперової» спадкової справи, в якій містяться всі необхідні документи, іншому нотаріусу працювати досить складно. Цей реєстр містить лише загальну інформацію, за якою можна встановити, скажімо, чи видавалися раніше свідоцтва про право на спадщину, чи залишив спадкодавець заповіт (на кого складено заповіт і про що саме йдеться в тексті цього документу — це нотаріальна таємниця, тому відповідних даних або скан-копій документів Спадковий реєстр не містить).

Відтак саме від документів, які мають на руках спадкоємці (скажімо, документ, що підтверджує спільне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент його смерті, оригінальний примірник заповіту, який свого часу видавався спадкодавцю), а також інформації з державних реєстрів залежить, чи зможе нотаріус видати свідоцтво.

Наприклад, якщо свідоцтва про право на спадщину за законом вже видавалися щодо окремого нерухомого майна (і це підтверджується відповідними відомостями з ДРРП), коло спадкоємців вважатиметься встановленим попереднім нотаріусом. У такому разі нотаріус, за наявності інших необхідних документів, може видати спадкоємцям неотримані свідоцтва.

У разі коли встановити коло спадкоємців неможливо або необхідні документи для оформлення спадщини втрачено — нотаріус змушений буде винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Це буде підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Детально про це  вже розповідала, залишаю посилання на допис з відповідним алгоритмом дій https://www.facebook.com/share/p/1AvRT9Pboj/

Ольга Оніщук