Шлях до нового імені: що потрібно знати заявнику

Ім’я — це частина нашої особистості та правового статусу. Українське законодавство дозволяє кожній людині змінити своє ім’я, прізвище чи по батькові, якщо це відповідає її життєвим обставинам та інтересам. Нижче — життєва ситуація, у якій це право відіграє ключову роль.

Жінка вирішила повернути прізвище своєї бабусі — як знак поваги до роду та збереження родинної традиції. Право дорослої людини змінити ім’я передбачене статтею 295 Цивільного кодексу України, а сама зміна підлягає державній реєстрації. Згідно зі статтею 16 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, громадянин, який досяг 16 років, може змінити ім’я за власним бажанням.

Для того щоб змінити ім’я треба подати заяву та необхідний пакет документів:

•  паспорт громадянина України;
•  свідоцтво про народження;
•  свідоцтво про шлюб (якщо перебуває або перебувала у шлюбі);
•  свідоцтво про розірвання шлюбу (якщо шлюб розірвано);
•  свідоцтва про народження дітей (якщо є неповнолітні діти);
•  свідоцтва про попередні зміни імені заявника чи батьків (за наявності);
•  фотокартку;
•  квитанцію про сплату державного мита.

Оскільки подання заяви передбачає фінансову складову, Закон визначає і розмір державного мита:

• 5,10 грн - за першу зміну імені,
• 51 грн — за повторну.

Заяву про зміну імені розглядають органи державної реєстрації актів цивільного стану протягом трьох місяців. У разі наявності поважної причини цей строк можуть продовжити ще до трьох місяців.

Після завершення перевірки й ухвалення рішення жінка отримала свідоцтво про зміну імені — документ, який відображає її особисту історію та зв’язок із родом.

Разом із тим, закон передбачає випадки, коли у зміні імені може бути відмовлено. Це можливо, якщо:

• здійснення стосовно заявника кримінального провадження або його перебування під адміністративним наглядом;
• наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято у встановленому законом порядку;
• офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення заявника в розшук;
• подання заявником неправдивих відомостей про себе;
• подання заяви у спосіб, що не відповідає вимогам Порядку.

Таке рішення державного органу спрямоване на те, щоб уніфікувати дані, запобігти зловживанням та забезпечити юридичну визначеність у подальших правовідносинах заявника.

Кожна з історія про зміну імені - індивідуальна. Але їх об'єднує одне: це важливий правовий механізм, який допомагає людині реалізувати свої права, утвердити власну ідентичність і вирішити юридичні труднощі.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції /м. Одеса/